Звільнення з військової служби якщо батько мати інвалід ІІ групи

У 2026 році військовослужбовці мають право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами, якщо мають батьків з інвалідністю І чи ІІ групи. Основні положення регулюються статтею 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу».
В даній статті розберемо ситуації, коли у військового є один з батьків І чи ІІ групою інвалідності, але є інші члени сімї 1 чи 2 ступеня споріднення. Закон говорить про те, що підставою для звільнення є відсутність інших членів сімї, або коли вони самі потребують постійного догляду.
Але чи це так?

Проаналізувавши кілька десятків судових рішень по даній категорії справ можна дійти наступного висновку: наявність інших членів сімї НЕ означає відсутності у військового права на звільнення.

Хто відноситься до членів сімї І і ІІ ступеня споріднення

Члени сім`ї I ступеня споріднення — це батьки, чоловік/дружина та діти (включаючи усиновлених). До II ступеня належать рідні брати/сестри, баба, дід та онуки. Це найближчі родичі, визначені Податковим кодексом України, що важливо для оподаткування, спадкування та соціальних пільг.

Розглянемо ситуацію при якій батько має інвалідність 1 чи 2 групи, син є військовослужбовцем і хоче звільнитись зі служби для догляду за своїм батьком. Але в батька є донька, котра має неповнолітню дитину і проживає за кордоном, рідного брата пенсіонера зі віком та рідну сестру НЕ пенсійного віку, проте з інвалідністю 3 групи. Чи може син звільнитись? Так.

Ключовим питанням в разі наявності інших осіб є наявність фактичної можливості таких осіб здійснювати постійний догляд. Особи з інвалідністю та особи, котрі досягли встановленого ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» віку, що дає право на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, та дострокові пенсії, а також особи, які мають право не пенсію у звязку з втратою годувальника вважають непрацездатними. Згідно статті 17 вказаного закону непрацездатні громадяни – це особи, які досягли встановленого віку, що дає прав на призначення пенсії, або особи з інвалідністю. Відтак рідні брат і сестра тата є непрацездатними особами та не можуть утримувати свого брата, який потребує постійної сторонньої допомоги.
У справі №240/4894/23 Верховний Суд зазначив, що умову про відсутність інших осіб слід тлумачити таким чином, що це не означає лише фізичної відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, а також відсутність обєктивної можливості здійснювати таких догляд, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета, на яку має законні очікування така особа.
Що стосується доньки тата, то оскільки вона постійно проживає закордоном (про що потрібно надати підтвердження) має на утриманні неповнолітню дитину (якщо є діти – свідоцтва про народження дітей), не має ані наміру ані можливості повертатись до України, а відтак своїми діями фактично відмовляються від здійснення догляду за татом. І відповідно син, котрий є військовослужбовцем, залишається єдиною особою, котра може здійснювати догляд.

Суди масово приймають рішення на користь військовослужбовців в схожих випадках, коли формально є інші особи. При цьому зазначають наступне: загроза дискримінації осіб з інвалідністю походить від вразливого становища, коли такі особи через певний стан не можуть самостійно реалізувати свої потреби і потребують сторонньої допомоги. Позбавлення особи з інвалідністю підтримки з боку близьких осіб ставить таку особу в менш сприятливе становище і може бути кваліфіковано як непряма дискримінація.
Який висновок: не потрібно буквально трактувати норму закону про підстави для звільнення по догляду за батьком. Кожен випадок індивідуальний. У випадку з доглядом ключовим є не фізична відсутність інших осіб які можуть доглядати, а фактична неможливість таких осіб здійснювати догляд.
Тому ПОТРІБНО зібрати пакет документів і разом з рапортом подавати по команді в своїй частині. І в разі відмови в задоволенні рапорта – обовязково оскаржувати.